У якийсь момент просто перестаєш витрачати себе на зайві слова.
Не тому, що нічого сказати — навпаки, сказати можна багато. Просто вже знаєш: не кожному потрібні твої пояснення.
Тож залишаєш кожному його думки, кожному — його версію тебе.
А собі залишаєш найважливіше — право йти туди, де спокійно.
Без образ. Без доказів. Без зайвого шуму.
І, можливо, саме тоді життя стає по-справжньому твоїм…
Деякі дороги не потребують пояснень. Їх просто обирають.
